Турбота по-французьки

Пенсійна система Франції є однією з найстаріших, адже вже у XVII ст. було запроваджене пенсійне забезпечення для моряків

Французька система соцзахисту населення є одним з варіантів моделі соціального страхування Бісмарка, яка переважає в Європі. Вона формується за рахунок внесків найманих працівників і підприємців на користь пенсіонерів та нужденних. В основі соціальної політики країни – принцип професіональної солідарності, що передбачає існування страхових фондів, управління якими здійснюють на паритетних началах наймані робітники і підприємці.

Просто про складне

Одна з найбільш складних систем пенсійного страхування в Європі має свої особливості. Перш за все, це значна доля витрат на соціальні програми, яка перевищує середній рівень по Європейському Союзу. У Франції існує розгалужена система професійно-галузевих схем соціального страхування, розвинена система сімейних допомог. Велику роль відіграють додаткові системи соціального забезпечення, особливо в сфері пенсійного і медичного страхування. Великою відмінністю французької системи соціального захисту від інших європейських є її фінансування переважно за рахунок внесків соціального страхування. В країні існують різноманітні страхові фонди, які реалізують окремі соціальні програми, що доповнюють обов’язкові соціальні послуги в межах загальних обов’язкових схем соціального захисту.

На пенсію французи в основному виходять у віці 60 років (зараз ця норма переглядається). Однак є окремі категорії робітників, для яких пенсійний вік значно нижчий. Вік виходу на пенсію коливається від 40 до 60 років і залежить від спеціальності. Наприклад, працівники балету – в 40 років.

Французька пенсійна система ґрунтується на двох фундаментальних принципах. По-перше – пенсійне накопичувальне страхування: пенсія виплачується із коштів, заощаджених протягом трудової діяльності. По-друге – солідарність: пенсії виплачуються людям похилого віку з відрахувань нині працюючих. Пенсія у Франції складає 50% від середньої зарплати за останні 11 трудових років. Але існує таке поняття як мінімальна і максимальна державна пенсія. Сьогодні мінімальна пенсія €6 тис. за рік, максимальна – удвічі більша.

Пенсійна система Франції включає велику кількість різних пенсійних схем, що залежать від професійної групи працівника. Найважливіші дві схеми: «загальна», що охоплює найнятих працівників приватного сектору, і «спеціальна», призначена для працівників державного сектору. Управління схемами здійснюється на паритетних началах соціальними партнерами, тобто представниками профспілок або асоціацій працівників з одного боку і працедавців з іншого (під контролем держави).

Державна пенсійна система є складною багатоелементною структурою і охоплює основну частину пенсіонерів країни за віком. У країні діє більше 100 основних і понад 300 додаткових видів пенсійного забезпечення.

Кому і скільки

Кожна з цих підсистем має свою специфіку, яка проявляється в особливостях фінансування, віці виходу на пенсію, тривалості страхового стажу для здобуття повної пенсії, а також методиці розрахунку її розміру.

В основній схемі пенсійного забезпечення можливий достроковий вихід на пенсію, а також діє система надбавок подружжю, що має не менше трьох дітей, і одному з подружжя, на утриманні якого знаходиться інший, що не має власної пенсії. Крім того, існує можливість спадкування пенсій, а також працевлаштування після виходу на пенсію. У межах цієї підсистеми також можливе отримання пенсії при продовженні трудової діяльності. Якщо пенсіонер продовжує працювати, він повинен сплачувати зі свого заробітку так званий «внесок солідарності» до фонду страхування по безробіттю, 10-15% якого сплачує та особа, що працює, і 5% – її роботодавець. Проте такі внески не сплачуються, якщо розмір отримуваної пенсії і заробітку менший за гарантований мінімум заробітної плати. Іноді буває, що пенсіонер отримує кілька пенсій, які потрапляють в різні підсистеми. Основна пенсія складає близько 50% від отримуваних заробітних плат за кращі 11 років, а за відрахування протягом необхідних 40 років стажу нараховуються додаткові відсотки за рівнями підсистеми, разом виходить всього близько 80% середнього заробітку.

Фінансування основної системи пенсійного страхування відбувається за рахунок внесків роботодавців (8,2% фонду заробітної плати) і найманих робітників (7,6% заробітної плати). Крім того, частину коштів, які спрямовуються на фінансування пенсійного забезпечення, складають дотації зі спеціального фонду солідарності, а також, у випадку необхідності, бюджетні асигнування. Особи вільних професій платять до пенсійного фонду 16,35%. Крім того, зі спеціального державного фонду страхування по старості надходять спеціальні соціальні внески для деяких спеціальностей, що користуються певними пільгами, – лікарів, журналістів, артистів. Пільги для пенсіонерів зумовлені підвищеними пенсійними відрахуваннями і виходом на пенсію раніше дозволеного строку за окремими професіями. Так, наприклад, для робітника залізничного транспорту термін відрахувань значно менший – 25 років і вихід на пенсію – у 50 років.

Велика частина обов’язкових додаткових систем страхування у зв’язку зі старістю зосереджена в межах двох фондів. Перший охоплює всіх найманих працівників і фінансується за рахунок обов’язкових внесків підприємців (4% фонду заробітної плати) і найманих працівників, що сплачують 2% із заробітної плати. Другий фонд здійснює обов’язкове пенсійне страхування керівних службовців і управлінських працівників.

Окрім системи трудових пенсій, в країні існують соціальні пенсії. Виплата останніх гарантується державою всім людям похилого віку незалежно від характеру і тривалості професійної діяльності. В останнє десятиліття динаміка зростання соціальних пенсій випереджала темпи підвищення доходів працівників. Так, у 2000 р. гарантований мінімум доходу для самотніх осіб старше 65 років складав 3600 франків за місяць, а для сімейної пари – 4945 франків. Фінансове забезпечення системи соціальних пенсій для людей старше 65 років здійснюється через фонд солідарності у зв’язку зі старістю. Його діяльність керується декретами Державної ради, а пряме управління здійснюється адміністративною радою і наглядовим комітетом, до складу якого входять депутати парламенту. Доходи фонду формуються із коштів, отриманих від загального соціального внеску та частини акцизів і мита на алкогольні і безалкогольні напої. Дефіцит фонду може усуватися за відповідним рішенням парламенту із коштів державного бюджету.

Отже, французька система соціального страхування базується на принципі перерозподілу доходів (виплати суб’єктам соціального страхування здійснюються шляхом відрахувань з боку економічно активної частини населення). В результаті французьке суспільство залишається одним із найбільш однорідних та найменш несправедливих.

Зміни на краще

Уряд Франції планує восени провести пенсійну реформу, що передбачає збільшення на два роки віку виходу на пенсію. Сьогодні він становить 60 років і є одним з найнижчих в Європі Таким чином, Франція планує вирішити проблему високих бюджетних видатків. Адже за прогнозами, дефіцит бюджету країни може перевищити €100 млрд до 2050 р. Навіть з урахуванням змін французи все одно будуть уходити на пенсію практично раніше за всіх у Європі. В Німеччині, наприклад, планується підняти пенсійний вік до 67 років, у Великобританії – до 68 років, в Греції – до 65.

Ще уряд виступає за поетапне підвищення трудового стажу, необхідного для отримання пенсії, з нинішніх 40 років до 42,5 в 2020 році. До 2018 року пенсійний вік буде збільшений з 60 до 62 років Як вважають в уряді, цей захід дозволить вже до 2018 року вирівняти дефіцитний пенсійний бюджет і зробити його профіцитним у 2020 році. Як заявляють в міністерстві праці Франції, захід спрямований на порятунок пенсійної системи країни, яка наразі обходиться державі дуже дорого. Крім того, вона стане ще одним кроком до скорочення бюджетного дефіциту, який вже зробили багато держав Європейського союзу, щоб не допустити посилення боргової кризи, що вибухнула в регіоні. Проект пенсійної реформи був задуманий задовго до початку боргової кризи, і восени законопроект з реформування надійде на затвердження до парламенту. Чому саме пенсіонери потрапили під приціл економістів? Причина в тому, що тривалість життя у Франції, як, зрештою, і в інших європейських державах, зростає. Тому Європейська комісія вже декілька разів закликала: у майбутньому перебування на пенсійному забезпеченні не повинно тривати довше третини людського життя, інакше державні бюджети не витримають подальших витрат.

Згідно з дослідженнями USAID, дедалі більше європейських країн збільшує пенсійний вік. Так, у Франції введено систему «автоматичного» пенсійного віку, коли у громадянина є право працювати до 70 років. За світовими стандартами, навантаження працюючих пенсіонерами (0,78, тобто на 10 працюючих припадає 8 пенсіонерів) є кризовим показником. У Франції на 10 працюючих припадає 4 пенсіонери, і подібна ситуація викликає там тривогу. Проте є в цієї обставини й цікаві аспекти. Йдеться про негативний баланс приросту активного населення на фоні глобального старіння населення загалом. Оцінки показують, що для підтримки рівня пенсійного забезпечення Франції доведеться «імпортувати» не менше 2 мільйонів іноземців працездатного віку упродовж найближчих десяти років. А це не менше 4-5 мільйонів легальних емігрантів упродовж цього періоду з урахуванням супутньої еміграції (возз’єднання родин).

Олена ХРАМЦОВА
«Вісник Пенсійного фонду України», №7, 01.08.2010