До 20 – річчя Пенсійного фонду України. Тільки особистість може працювати в соціальній сфері

Сучасна   сторінка  Глибочини  відкривається  12-го  листопада 1940 року, саме  тоді, коли  був створений  Глибоцький  район.  Його  площа - 673 квадратних  кілометри, що  складає 8  відсотків   території   Чернівецької  області. Глибоцький  район  розташований  на  кордоні,  південна  частина  якого  межує  з  Румунією, саме  тому  його  називають  “вікном   в  Європу”.

         На  теренах  району проживає  72 694 особи. З них -  17474 пенсіонери  району, долею   яких  постійно  піклуються  органи  виконавчої  влади та місцевого  самоврядування,  управління  Пенсійного фонду  України  в  Глибоцькому  районі, управління  соціального  захисту  населення.

         З моменту  заснування і по  сьогоднішній  день   управління  Пенсійного  фонду  України  в  Глибоцькому  районі    очолювали  відповідальні,  чуйні, з великим   практичним  досвідом  керівники : Сичова  Валентина  Андріївна, Фундюр  Петро  Опанасович, Мігоряну  Дмитро  Іванович, Оршевська  Євдокія  Миколаївна, які  працювали  і працюють задля  незгасного  бажання  творити  добро людям  та  докладати   максимум  зусиль, аби кожен  пенсіонер  був впевнений  в завтрашньому  дні.  Адже, яке  сьогодення  без  історії  створення  та  розвитку ? 

Нелегке  завдання випало на  тендітні  плечі  Сичової  Валентини Андріївни (з червня 1994 року – по липень 1997 року )    – очолити нову  сучасну фінансову солідарну інституцію. "Цікавість до  нового, ще  невідомого - притягувала, і вже  з моменту  заснування    я  зрозуміла  наскільки  серйозною та  потрібною  є  ця  новостворена  структура, головним  об’єктом  якої  є людина  похилого  віку. І  тому, це  додало  удвічі  більше  відповідальності, адже  працювати у  цій сфері  можуть  лише    небайдужі  до  чужих  проблем особистості", - коментує  вона, - "і тоді, я  намагалася згуртувати колектив, який  за  покликом  серця  був готовий  допомагати ближньому".

         На головування Фундюра  Петра Опанасовича ( з січня 1998 року по червень 2000 року)    - припало розрахунки  з  Пенсійним  фондом векселями, боржники  розраховувалися  з  Пенсійним  фондом  своєю  продукцією  тобто, у той  час  були  використані  нетрадиційні  джерела   та  методи  наповнення бюджету  фонду. "Разом  з  тим, лише  завдяки  великій працелюбності нашого  колективу, який  на  той  час  складався з   13  працівників, ми  змогли  гідно  вистояти  і  здолати  усі  труднощі,  які  стали  своєрідним загартовуванням і в житті, і в  роботі. Кожен працівник   фонду  за  увесь цей  напружений період   жодного  разу  не   пошкодував  про зроблений  ним  вибір" – говорить Петро Опанасович.

        З   безпосередньої   участі   Мігоряну  Дмитро Іванович ( з червня  2000 року  по листопад 2001 року)   створені  необхідні  умови  для  успішного  впровадження  системи  персоніфікованого  обліку  щодо  застрахованих  осіб (СПОВ), яка  стала  однією  з  передумов   у проведенні  пенсійної  реформи. Процес  впровадження  потребував  величезної  уваги та організованості.    "Жоден  керівник  без  сильної, вмілої  команди наодинці  не  впорається , тому  мені дуже  поталанило  з  колективом, ентузіазм і  самовіддана  праця  яких,  дозволила  нам  зробити  впевнений  крок  у пенсійну  реформу" – вважає колишній керівник.

         Оршевська  Євдокія Миколаївна (з червня 2002 року по жовтень 2006 року) – жінка, яку за  словами працівників  управління  називають   пенсіонери “місцевою мати - Терезою”. Вона – чуйний    керівник   з  великим почуттям  відповідальності, доброзичлива, здатна  долати  усілякі  життєві  труднощі,  у  будь-який  момент  прийти  на  допомогу.
"Кожен  день, розповідає Євдокія  Миколаївна", -  йдучи  на роботу – "я  думала  про  те, що є  родини, де  на  сьогоднішній  момент   потребують  моєї  підтримки  та  допомоги  і    поринала з головою  у  ті  чужі , і  до  болю  свої ,  проблеми.   Коли  живеш   і розумієш, що  від тебе,  від  твоєї  участі залежить  доля  людини  то  це  надто  відповідально  і  зворушливо, адже за кожною  пенсійною  справою, за  кожним  зверненням – ЛЮДИНА. Однією  з  визначних   подій  за час  мого  керівництва була  передача управлінню Пенсійного фонду функцій з  призначення  та  виплати  пенсій, що  дало  змогу забезпечити  раціонально  планувати   витратну  частину  бюджету  Пенсійного  фонду та існувати  управлінню як функціонально збалансованою  інституцією, яка дає  змогу забезпечити цілий  комплекс  заходів з  функціонування  загальнообов»язкової  системи  пенсійного  страхування. А ще мене  тішить, що  саме  це  дало нам  змогу  відчути  тоді  себе  справжньою  великою  сім'єю.
У 2002 році  до нашого фонду  прийшли з управління  праці чудові,  висококваліфіковані   призначенці це Мирослава Омелянівна Сорощук, Лариса  Іванівна  Тоненчук, Світлана  Петрівна  Петрова,Галина  Олександрівна  Заплітна , відділ  яких  очолила  працелюбна та з  великим  досвідом  роботи - Любов  Петрівна  Кушнір.  З огляду  на  те, що  за  результатами  діяльності  відділу  пенсійного  забезпечення   пересічні  громадяни  оцінюють    роботу  Фонду  в цілому , то саме  спеціалісти  цього  відділу   переймаються  долею   кожного  пенсіонера району.  

           Працівники управління, з якими практично  народжувався  фонд, пригадують всі  етапи перетворення  шляхом  удосконалення  та з  великим  задоволенням  коментують кожен пройдений  ними  крок . Не  зважаючи на  усі  пережиті   труднощі, це велика  нагода  ще  раз зрозуміти, що  з  кожним  роком  докладаються усі  зусилля для  покращення соціального   становища  громадян  похилого  віку.

       " Аж  дух  захоплює, коли  згадуємо в  яких  умовах  розпочинали  працювати. Адже починало  нас  лише восьмеро  працівників  без  жодного  комп’ютера. У  кожного  з  нас було  велике  бажання – долати  поставлені  перед  фондом  завдання, -  і  ми   з  ними  легко  справлялися", - пригадують ”ветерани”  фонду Валентина  Андріївна Сичова, Віра  Миколаївна Величко, Марія  Григорівна   Боднарюк,  Євдокія  Йосипівна Закревська, а  Галина  Миколаївна Крючкова та   Марія  Володимирівна  Чорнокозинська      працюють  в  управлінні і  по даний  час. 

        Марія  Володимирівна  Чорнокозинська працює  в  системі   Пенсійного  фонду  з  лютого  1994  року. Свою  професійну  діяльність  розпочала з посади провідного спеціаліста  і  завдяки наполегливій  праці вже з  травня  1998 року призначена  заступником начальника управління –начальником відділу обліку платежів, де і працює по сьогоднішній день. Очолює відділ з чотирьох чоловік, яким є і доброю порадницею, і наставницею, навіть і другою мамою.  На її тендітних плечах величезна ноша, з якою вона справно порається – це збір і акумулювання коштів до Пенсійного фонду, контроль за сплатою страхових внесків, робота з платниками, виконання планових показників з надходження коштів до бюджету, погашення    заборгованості  та багато  інших   завдань. Професійна діяльність є невід'ємною частиною, змістом її життя. В народі кажуть: “як байку так і життя – цінують не за довжину, а за зміст”. Отож, на сьогоднішній день мало хто може похизуватися двома записами в трудовій книжці, що і є віддзеркаленням її реальних рис – постійна, працелюбна, віддана своїй справі, наполеглива, послідовна, принципова – справжня особистість.

Цікавим і нелегким був шлях до підвищення, але лише виваженість, розум, сила волі та професіоналізм допомогли їй у досягненні таких вершин. Скільки тої праці треба було докласти, - довготерпеливої, мудрої і зовні такої буденної, щоб виплекати посіяне, щоб красувалась нива життєва колосом і, нарешті  відбулося  професійне піднесення. Сьогодні кожен платник в районі впевнений: Марія Володимирівна дасть завжди вичерпну відповідь на будь-яке питання, завжди прийде на допомогу у роз'ясненні законів України у сфері пенсійного забезпечення, а також дасть добру пораду.

         Людиною,  яка  “тримає  руку  на  пульсі всього  управління ” є  начальник  відділу  виконання  бюджету,  бухгалтерського  обліку  та  контролю  за  використанням  коштів – головний  бухгалтер управління Галина  Миколаївна  Крючкова. З вересня 1994 року прийнята на  посаду головного  бухгалтера  районного  відділу  Пенсійного  фонду і з часом,  коли відбувалася  реорганізація    в  управлінні   призначена  начальником  новоствореного  відділу, який  і досі очолює. Багато за  увесь  цей  час мала  учнів, які  з  вдячністю і новими  знаннями  допомагали  у  нелегкій та  максимально  точній  роботі, адже за увесь цей  час з  моменту  створення   Пенсійного   фонду, бюджет  фонду  зазнав  суттєвих  змін. Вдосконалювалися  підходи    і  методи   при   формуванні   його   показників, запроваджувалися нові  принципи  бюджетних  відносин. Саме її відділу необхідно точно   спланувати, спрогнозувати бюджетні  показники, одним  словом,  щоденно  проводити  звірку  потреби  в  коштах  з  його фактичними  надходженнями,  адже  все  починається з  бюджету.
З грудня  2006  року  і  по сьогоднішній  день успішно очолює управління керівник, у  якого  за  плечима 26 років державної  служби-  Крецу Іван Пентелейович. "Одним  з  подальших  направлень роботи", - коментує начальник   управління, - "є  підвищення  якості  обслуговування  пенсіонерів. В  будь-якому  випадку  ми  будемо  прагнути, аби   робота  наша  завжди  була результативна  та  комфортна. З цією  метою  вже зараз  постійно  проводимо  навчання  персоналу, підвищуємо  кваліфікацію. Всі працівники фонду докладають  максимум зусиль, щодня працюють над тим, аби пенсійна  система  за  будь-яких умов  функціонувала стабільно та надійно, а гарантовані державою пенсійні виплати здійснювалися  в повній мірі і без затримок.
Ми обслуговуємо найуразливіші верстви населення – громадян похилого віку, - до  яких потрібен особливий індивідуальний  підхід,  увага, терпіння та повага. Тому, основним  завданням працівників управління є спілкування з громадянами, забезпечення їх потреб та  задоволення всіх проблем, з питань  пенсійного законодавства, з якими  вони звертаються".

Дивлячись  у допитливі, щирі  очі  пенсіонерів, мимоволі  розумієш, яка відповідальність  покладена  на працівника  Фонду, тому хочеться відверто сказати, що тільки особистість  може працювати в соціальній сфері, адже   люди, які  приходять на прийом,  інколи , ще й просто прагнуть спілкування, щирості   та привітного  слова, яке   їм  вкрай   необхідне.