До 70-річчя Чернівецької області. Сокирянський район.

В тебе славні іменини,
Любий краю, Буковино,
Чернівецькая земля.
Знай: радію цьому й я.

Євген ПЛАКСІЙ

            Межиріччя Пруту і Дністра здавна заселялось людьми. Саме тут, у Подністров’ї, виявлено найдавніші їх стоянки – у селах Вороновиця, Оселівка, Кормань, Атаки. Але найцікавіші відкриття були зроблені в селі Молодовому Сокирянського району. На глибині 12 метрів відкрито і досліджено житла первісних людей, збудовані переважно з бивнів та величезних кісток мамонтів, їм понад 44 тисячі років. Звідси, озброївшись примітивними кам’яними знаряддями, наші далекі предки вирушали на полювання, намагаючись загнати тварин до непрохідного болота чи на високу кручу.

       Найбільшу увагу дослідників привертає місто Хотин. Археологи віднайшли тут залишки матеріальної культури, які датуються УІ-УІІ і УІІІ-Х ст. Саме на місці стародавньої дерев’яної  фортеці, збудованої на рубежі Х-ХІ ст., залишки якої сьогодні знаходяться на глибині 10 метрів від поверхні, в ХІІІ ст. споруджено кам’яне укріплення, яке з багатьма перебудовами та реконструкціями збереглося й до наших днів.  На той час Хотин був центром міжнародної торгівлі. Сюди прибували купці з різних країн Східної та Західної Європи, а також Близького Сходу. Хотинщина була ареною боїв і в пізніші часи ( Хотинська війна 1621році, російсько-турецька  війна 1735-1739 років). 

Одним із мальовничих і гарних куточків Буковини є Сокирянський район, якому в цьому році теж виповнюється 70. Сокирянщина – приваблює дністровськими крутосхилами, щедрими лісовими масивами, білопінним весняним цвітінням і щедрістю осінніх садків. Вона багата на красивих душею, працьовитих і щирих людей.

        Територія Сокирянщини становить 0.7 тис. кв. км. На території району функціонують два міста, 21 село, 4 хутори. Населення, більшість українці, перевищує 61 тис. осіб.

       За 70 років функціонування нашого адміністративного територіального утворення сталося чимало перетворень.

        В перші повоєнні роки налагоджувалася робота промислових підприємств. Було реконструйовано харчокомбінат, лісокомбінат, промкомбінат. З 1945 року почав працювати маслозавод, з грудня 1944 – районна друкарня, в цьому ж році засновано лісгосп, а з 1960-го – лісокомбінат. За радянської доби далеко за межами району та області славилось сокирянське пиво. Виробляли його на заводі пиво-безалкогольних напоїв.
На базі колишнього заводу стінових матеріалів працював філіал Коломенського тепловозобудівного заводу, де трудилось 200 чоловік, які випускали запчастини до дизельних тепловозних двигунів.

        Надра району багаті на цегельно-черепичну сировину, вапняк, пісок, гравійно-піщану суміш. З 1959 року розпочато розробку кам’яного кар’єру, в якому налагодили випуск каменю - черепашника та вапнякового піску. Ці матеріали відразу знайшли широке застосування у виробництві. Згодом з пиляного каменю широко розгорнулось будівництво  корівників, складів, кормових сховищ, траншей, зводили огорожі та вимощували бруківки. 

        Основна частина земель району зайнята сільськогосподарськими угіддями – 42596 га. Тут вирощують зернові і зернобобові культури, цукрові буряки, соняшник, картоплю, овочі, плодово-ягідну продукцію, займаються виробництвом м’яса і молока. Окрасою Сокирянщини є сади, за останні роки посаджено більше 1500 гектарів молодих інтенсивних садів перспективних сортів.

        З часу утворення району великі зміни сталися в організації охорони здоров'я, в галузі освіти і культури. Споруджувалися школи, з’явилися клубні і дитячі дошкільні установи, ФАПи, амбулаторії, адміністративні приміщення (в райцентрі і практично в кожному населеному пункті), створено мережу магазинів та закладів громадського харчування.

       Географічне розташування та чарівна природа району є запорукою розвитку туризму,  підприємницької співпраці. Тому-то все більшої уваги заслуговує ідея створення в Сокирянському районі туристично-рекреаційної зони.

       На високому мисі Дністра, в урочищі Галиця, у виступі гігантської скелі до наших днів збереглися залишки скельного монастиря. Галицький монастир був заснований ще в давньоруський період - у кінці ХІ, або на початку ХІІ ст. Але досліджуючи давні печери монастиря, вчені виявили пам’ятки кам’яного віку – рештки тварин, багаття тощо. Впродовж багатьох десятиліть монастир не діяв і тільки з 1999 року був відновлений як Свято-Миколаївський чоловічий монастир.

       Село Коболчин славиться виробництвом гончарного посуду. Районною владою виділено приміщення під музей гончарства, де зібрано чимало експонатів, описано кращі роботи, зроблено кольорові фотографії 54 народних умільців. Понад 150 народних майстрів займаються гончарством, різьбою по дереву, ткацтвом, вишивкою, виробами з соломи тощо.

        У районі діють художні колективи, у т.ч. фольклорно-етнографічні, які мають звання народного.

        Село Ожеве славиться джерелом мінеральної води, яка за своїми лікувальними властивостями прирівнюється до відомої „Миргородської”.

       Останнім часом активно став розвиватись малий і середній бізнес, набуло дальшого поширення підприємництво. З’явилась  ціла мережа торговельних приватних закладів,  серед яких найбільші – торгово - виробничий комплекс „Наш край”, магазини „Сіті-Центр”,  „Техно - Центр” та „Полюс”. У м. Сокиряни з’явилися такі помітні новобудови, як п’ятиповерхове приміщення центральної районної лікарні, поліклініки, багатоквартирний житловий будинок і торговельний комплекс приватних підприємців, зведено багато індивідуальних будинків

       На території цього мальовничого краю знаходиться молоде місто гідробудівців – Новодністровськ, яке має статус населеного пункту обласного підпорядкування, в ньому  проживають понад 10 тисяч людей. У місті діють дві загальноосвітні школи та гімназія, Буковинський ліцей-інтернат військово-спортивного профілю. Є музична школа, будинок дитячої творчості, спортивний комплекс та дитяча спортивна школа.

       Суттєві зміни в економіці, соціально-культурному розвитку району відбулися із будівництвом і самим спорудженням первістка енергетики Буковини – Дністровського комплексного каскаду ГАЕС. У зв’язку з будівництвом Дністровської ГАЕС тут з’явилось водосховище, яке називають рукотворним морем. Розпочинається воно греблею ГЕС біля Новодністровська і тягнеться вверх по Дністру на 200 кілометрів, обертаючи турбіни Дністровської ГЕС -1, яка вже виробила з часу свого пуску понад 20 мільярдів квт/год. електроенергії.  Трохи нижче по Дністру споруджено ГЕС-2, а неподалік тривають роботи по будівництву гідроакумулюючої електростанції, яка працюватиме в "часи пік”.

Гостинно запрошуємо до нас, на Сокирянщину !