Реформа пенсійної системи має бути в центрі уваги влади

ІНТЕРВ'Ю ГОЛОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ВОЛОДИМИРА ЛИТВИНА «Пенсійному кур'єру»

– Володимире Михайловичу, Ваша передвиборча програма — «Час народу». Лейтмотивом її стала турбота про Людину з великої літери. В неї увійшли ключові питання сьогодення: соціальні стандарти споживання, суттєве підвищення частки оплати праці у виробничій сфері, збільшення реальних доходів працівників тощо. Окремим пунктом виділено завершення реформування системи пенсійного забезпечення. Як Ви оцінюєте сьогодні стан пенсійної системи? Чи здатна вона забезпечити належний рівень життя пенсіонерів?

— На мою думку, проблема української пенсійної системи полягає насамперед у її нереформованості. Фактично ми успадкували і продовжуємо вичерпувати бюджетні крихти із старого радянського пенсійного «колодязя». Цілком зрозуміло, що нинішні розміри пенсій не дозволяють переважній частині наших пенсіонерів жити достойно. Проблема низьких пенсій має багато складових: це їх залежність від, м'яко кажучи, скромного рівня оплати праці, замалий порівняно з масштабами країни державний бюджет, його невідповідність демографічному навантаженню в Україні, недосконала податкова політика та кричуще низька податкова дисципліна, величезний дефіцит бюджету Пенсійного фонду України тощо. Формула роботи діючої пенсійної системи досить проста: заробітна плата — пенсійні внески — виплата пенсій. Саме тому головною передумовою для підвищення розмірів пенсій є зростання заробітної плати і легалізація її виплати. Ухваливши Закон України «Про державний бюджет України на 2010 рік» Верховна Ради України фактично вирішила питання збільшення мінімальних заробітних плат і пенсій вже з 1 січня цього року, що є дійсно реальним проявом турботи про життєвий рівень українців.

«Важливий сигнал для суспільства»

— Які кроки з пенсійного реформування, на Ваш погляд, потрібно зробити найближчим часом?

— Мета будь-яких соціально-економічних реформ — це покращення, у даному випадку — соціальної захищеності людей. Мусимо визнати, що діюча нині пенсійна система України уже нездатна забезпечити гідний рівень життя для мільйонів пенсіонерів. Безумовно, вона потребує подальшого реформування і в майбутньому дасть можливість забезпечити конституційні права громадян. Уряд Миколи Азарова з перших днів роботи знайшов можливість попри фінансову скруту підвищити соціальні стандарти і ставить за мету поступове виведення їх на європейський рівень. Це дуже важливий сигнал для суспільства, який можна розглядати першим етапом у реформуванні усієї соціальної сфери, зокрема, пенсійного забезпечення.
Вважаю, що питання удосконалення пенсійної системи завжди мають бути в центрі уваги Верховної Ради України, Президента, Уряду. Пенсійна система передусім повинна бути справедливою. Мається на увазі, що розмір пенсії кожної людини незалежно від її статусу, займаної посади має залежати тільки від тривалості стажу та заробітної плати.
Також обов'язково необхідно установити граничну межу розміру пенсій, яку може платити держава. Критично важливо створити кілька рівнів, або, простіше кажучи, джерел поповнення пенсійних фондів у країні: державну солідарну систему, загальнообов'язкову накопичувальну та недержавну добровільну системи пенсійних накопичувань. Дуже важливим кроком має стати саме запровадження обов'язкової накопичувальної системи пенсійного страхування. Ця система, з одного боку, дозволить працюючим громадянам відраховувати кошти на персональні рахунки й після досягнення пенсійного віку одержувати пенсію не тільки із солідарної, а й з накопичувальної системи, з іншого, дасть економіці України значний ресурс інвестицій.

«Уряд має пояснити доцільність законодавчих рішень»

— Володимире Михайловичу, як Ви оцінюєте запропоновані Президентом України у Програмі економічних реформ заходи з проведення пенсійної реформи?

— Успіх будь-якої реформи залежить передусім від розуміння людьми мети реформи
та шляхів, обраних для її досягнення. У Програмі Віктора Януковича передбачено обмеження великих пенсій, запровадження накопичувальної системи, звільнення Пенсійного фонду від невластивих йому витрат. Такі дії безумовно підтримуються суспільством. Що ж стосується підвищення пенсійного віку, збільшення тривалості необхідного для призначення пенсії стажу, зрозуміло, це викликає дискусію в суспільстві. Зауважу, що зміст цих дискусій не лише зі знаком «мінус», є чимало прихильників поступового переходу до більш старшого віку виходу на пенсію, як для жінок, так і для чоловіків. Тому Уряд, який, до речі, і буде готувати необхідні для реалізації Програми проекти законодавчих рішень, має докласти всіх зусиль, щоб пояснити людям доцільність здійснення таких кроків та очікувані результати.

— На розгляді у Верховній Раді України знаходиться новий Податковий кодекс. Як його положення вплинуть на платників внесків до Пенсійного фонду?

— Урядовий проект Податкового кодексу, який розглядається Верховною Радою України, передбачає багато новел. Серед них п'ятирічні податкові канікули для малого бізнесу, скорочення кількості видів діяльності, для яких можливе застосування спрощеної системи оподаткування, із запровадженням єдиного для всіх порядку сплати внесків до Пенсійного фонду, сплата як фізичними, так і юридичними особами-підприємцями страхових внесків виключно відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тут важливо, щоб в Україні почала діяти відома міжнародна приказка: «У житті немає нічого неминучого, крім смерті та податків». На превеликий жаль, у нас працює тільки перша половина цього дотепу, а от уникати сплати податків в Україні навчилися саме ті, хто мав би стати основним вкладником у скарбничку державного Пенсійного фонду.

«Перш за все — переймати позитивний досвід»

— Дуже важко поєднувати законотворчу, адміністративну, політичну і наукову діяльність. Ви — відомий науковець, доктор історичних наук, професор, академік Національної академії наук України, Голова Верховної Ради України, лідер партії. Що особисто для Вас є пріоритетним із цього переліку?

— Нереально щось відокремити одне від одного. Мої наукові пошуки — це підґрунтя, фундамент для багатогранної плідної діяльності. Я звик жити в напруженому режимі, тому, незважаючи на постійний брак часу, все ж таки вдається виділяти час для наукових досліджень. Робота у Верховній Раді України, безумовно, забирає багато сил і часу, але мої колеги по блоку — високопрофесійні й інтелектуально розвинені люди, які завжди допомагають нести тягар відповідальної посади.

Моя наукова спеціальність — історична наука. Історія — це той інструмент, який дозволяє зрозуміти закономірності розвитку суспільства. Пізнання цих причино-наслідкових зв'язків дає можливість передбачення під час побудови стратегії. Ми ще недостатньо знаємо нашу українську історію, нам належить ще багато чого пізнати. Наш великий співвітчизник Григорій Савич Сковорода стверджував: «Нерозумний не той, хто не знає, а той, хто знати не хоче».
До речі, турбота про батьків, ветеранів, знедолених — це одвічна визначальна риса українського народу.

Народна Партія, яку я маю честь очолювати, докладе всіх зусиль, щоб наша країна остаточно подолала кризу, стала на шлях інноваційного розвитку, увійшла до «клубу» високорозвинених країн і забезпечила гідний свого народу добробут.

— Згідно з інформацією Міністерства юстиції України — в країні офіційно зареєстровано 180 політичних партій. В останніх виборах до Верховної Ради України брали участь 107 політичних партій, з яких 16 стали парламентськими. Якими мають бути, на Ваш погляд, дії політиків, щоб вони мали шанс на успіх у наступних парламентських перегонах?

— Перш за все потрібно переймати позитивний досвід інших. У цьому мені імпонує колишній Прем'єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер. У своїй політичній кар'єрі вона сповідувала два головних принципи: перш за все країна і єдина нація, а не партія. Переможуть ті, хто зможе підняти загальнодержавні інтереси над партійними та особистими амбіціями. І ще — багато залежить від реального розуміння, що Верховна Рада України — це вищий представницький орган народу, який тебе обрав.

«Пенсійний кур’єр», №27 (01.07.2010)